«Бєлгородська область стала новим Донбасом». Російські ЗМІ про Україну

Так-так, саме так: «Бєлгородська область стала новим Донбасом», - прямо заявляє газета «Московский комсомолец», відверто визнаючи, що сьогодні всі думки вже не про «Київ за три дні», сьогодні - «вирішується питання про кордони Росії». «Наступний крок, а він обов'язково буде зроблений, - розповідь про те, що Бєлгородську область обстрілюють самі росіяни, ну і, звичайно, про «вибухи кондиціонерів». Такий шлях Донбасу, на який стала Бєлгородчина», - сумно констатує «МК»...

«Будемо вчитися жити в новому світі...»

«Московский комсомолец» продовжує: «...За кількістю випущених ЗСУ по регіону боєприпасів Бєлгородська область зрівнялася з ДНР. Таке озвіріння з боку ЗСУ можна пояснювати тим, що прориви українських збройних формувань цього тижня все ж вдавалося припиняти... У нас є державний кордон з Україною, і ми його охороняємо. Але з того боку - посилені танками терористи. А з ким тоді кордон?».

«А ось ще один ракурс: зараз лінія фронту проходить територією Росії. Але не вся та земля, якою вона проходить, ще недавно була юридично нашою. І ось коли ми дійдемо до кордонів Росії в ЛДНР, Херсонській і Запорізькій областях, тобто до кордону з Україною, то далі що? Будемо охороняти, як на Білгородчині? Чи «це інше» (вибачте)?», - дивується газета.

І нагадує: «Ще на тижні був наліт дронів на Москву: по-перше, це була помста за роздовбаний нашими ракетами центр ГУР України, по-друге, психологічна атака. Але, як правильно помітили в телеграм-каналах: «Якщо рагулі своєю атакою дронів хотіли налякати москвичів, то бити потрібно було по Тбілісі. Усі полохливі туди поїхали». Жарт із великою часткою істини. Тих, хто не розуміє, що все всерйоз і надовго, у країні дедалі менше. І, тим не менш, ще раз: це надовго, а точніше, назавжди, тому що це не конфлікт між Росією та Україною. Це цивілізаційний, ціннісний конфлікт...».

«Московскому комсомольцу» явно не подобаються висловлювання Верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки Жозепа Борреля про те, що якщо Європа припинить військову підтримку України, війна закінчиться за кілька тижнів, унаслідок чого Україна стане «окупованою країною, яку перетворять на маріонетку як Білорусь, позбавлену наших свобод».

«Чим їм Білорусія-то не догодила? Та тим самим, чим Росія, Китай або Іран. І ще десятки країн. Суверенітетом... Тож після завершення гарячої фази конфлікту на Україні сам конфлікт не закінчиться. Будемо вчитися жити в новому світі, без западоцентричної картини, яку, треба визнати, за останні три десятки років нам успішно нав'язували», - гордовито злиться «МК».

«А гаряча фаза може і справді закінчитися влітку: гібридний наступ України, який уже триває, мабуть, скоро перейде у формат «як у фільмах про війну». Про це на тижні заявив Зеленський, обмовившись при цьому, що сил, звичайно, недостатньо - соломки підстелив, щоб потім сказати Заходу: «Треба було краще допомагати». Наступ України буде відбито. Він уже успішно деградується нашими ракетними ударами. Але далі неминуче постане питання про державний кордон, на яке зараз ніхто відповідати не хоче, щоб не втрачати свободи маневру», - загрозливо, але туманно підсумовує прокремлівська газета.

«Усе закінчиться розгромом»

Газета «Взгляд» днями вирішила «проаналізувати», «навіщо Зеленський почав зворотний відлік до розгрому ЗСУ».

«Президент України Зеленський заявив про готовність почати контрнаступ. Він визнав, що під час цієї операції ЗСУ втратять велику кількість солдатів. В експертному середовищі впевнені: після неодноразових обіцянок Києва почати наступ він, мабуть, усе-таки відбудеться влітку, тому що саме цього хочуть США. Але ЗСУ, які під час атаки використовуватимуть методи і тактику НАТО, стануть легкою мішенню для російської армії», - одразу попереджає «Взгляд».

Газета цитує «екс-сенатора, лідера загальноросійської громадської організації «Російський Союз ветеранів Афганістану» Франца Клінцевича, який міркує, що «Зеленський і його командири налаштовані на контрнаступ, і ключовий момент у тому, що без наступу вони не отримають восени від Заходу фінансування на наступний рік».

Утім, заспокоює Клінцевич, «будь-яка спроба України піти в наступ обернеться крахом і закінчиться для ЗСУ повним розгромом»: «Втрати будуть колосальними... Але я не сумніваюся в тому, що наступ почнеться найближчим часом. Сьогодні головна рушійна сила в отриманні результату, як не дивно, не армійські корпуси, а роти і батальйонні тактичні групи на всьому фронті з подальшим розвитком напрямків там, де дали слабину. Це чисто натовська тактика».

У Росії, запевняє Клінцевич, «є можливість не дати танковим українським дивізіям почати наступальні дії»: «На якихось напрямках наступ може отримати розвиток, але буде локалізовано, все закінчиться розгромом українських з'єднань. Наша бойова авіація, яка практично недосяжна для українських ППО, буде розстрілювати їхні танкові колони».

Ще один «експерт», «член Асоціації істориків Союзної держави, експерт Російського військово-історичного товариства (РВІО)» Олександр Макушин погоджується: «ЗСУ діятимуть за американською тактикою близького контакту - битимуть невеликими тактичними групами по всьому фронту в пошуку вразливих місць».

«Я був би вкрай радий, якби російське командування зіграло на слабкість і втягнуло українських солдатів у вогневий мішок... Ми будемо використовувати весь набір сил і засобів. І тут виникає резонне запитання: чи потрібно українським жінкам, щоб їхні чоловіки, брати й батьки гинули в безплідних атаках? Адже навіть найграмотніші з фахівців НАТО кажуть, що ці атаки будуть абсолютно безцільними. Хіба заради піару Зеленського потрібно губити десятки і сотні тисяч життів українських чоловіків?», - міркує «історик», якого життя російських чоловіків чомусь не турбують.

Макушин повчає, що «замість наступу Україна повинна задуматися про позаблоковий статус і мирне співіснування з Росією, якщо це ще можливо».

«За час проведення СВО ставлення російського суспільства до України змінилося. Ми побачили, що Україна перейшла від методів ведення війни до методів терору. Удар по Шебекиному і центру розміщення біженців - це військові злочини», - докоряє «експерт».

«Від Зеленського у справі наступу ЗСУ не залежить нічого. Режим Зеленського перебуває на утриманні Сполучених Штатів. Блазень може говорити що завгодно, але рішення ухвалює король і його воєначальники... Судячи з інформації з месенджерів і соцмереж, серед українців зростає невдоволення тим, що дедалі більше співгромадян гине без видимого результату за геополітичні амбіції пана Зеленського», - намагається переконати Макушин.

Він чомусь упевнений, що «Зеленський почав побоюватися долі румунського президента Ніколає Чаушеску, який потрапив в опалу і був розстріляний у в'язниці разом із дружиною».

«Цей страх змушує Зеленського робити такі своєрідні заяви. Але для мене абсолютно ясно, що ЗСУ кинуть у контрнаступ. Це буде відповіддю на запитання, на що були витрачені гроші Заходу. Ті, хто проштовхував український проєкт серед американського істеблішменту, кинуть десятки тисяч українців у самогубську атаку», - запевняє Макушин з явною надією, що росіяни вже забули, скільки «самогубських атак» здійснили їхні власні військові.

«НАТО влітку?»

Газета «Аргументы и факты» нарешті подолала довгий шлях пошуків від запитання «чи пустять Україну до НАТО?» до запитання «чи пустять Україну до НАТО влітку?». За остаточною відповіддю на це лякаюче запитання газета звернулася до найсправжнісінького вченого - «провідного наукового співробітника Інституту Європи Російської академії наук» Сергія Федорова.

Той поспішає заспокоїти: «Шанси, що Україну покличуть до НАТО на саміті у Вільнюсі, дорівнюють нулю».

«...Ціла низка європейських і натовських чиновників, не відкидаючи саму ідею розширення альянсу, досить виразно сказали, що це не може статися, доки в Україні тривають бойові дії. І йдеться не тільки, наприклад, про генсека альянсу Єнса Столтенберга, який завжди плюс-мінус дотримувався цієї позиції, а й про таких політиків, як Анналена Бербок, яку до симпатизантів Росії точно не запишеш. Вона також прямо заявила, що члени НАТО не можуть обговорювати розширення альянсу в розпал конфлікту. Оскільки закінчення боїв до саміту у Вільнюсі очікувати не доводиться, очевидно, що це навряд чи станеться», - запевняє газету вчений Федоров.

Але «АиФ» сумнівається: он, мовляв, «Майя Санду на саміті заявила, що Туреччині не завадила вступу до альянсу проблема Північного Кіпру. За її логікою, Молдові в такому разі не має завадити Придністров'я, а Україні - наявність територіальних суперечок із Москвою...». 

Але й тут Федоров знає, чим крити: «Одна справа територіальні суперечки, і зовсім інша - бойові дії. Навіть у розпал конфлікту на Кіпрі бойові дії там ніколи не велися з такою інтенсивністю, як зараз на Україні. Це дві абсолютно різні ситуації. Ми бачимо, що низка країн виступають за запрошення України в НАТО просто зараз. Це Прибалтика, скандинавські країни, Польща. Однак рішення все ж ухвалюють не вони. Американці явно не вважають поки що вигідним для себе запрошення України в альянс».

Федоров запевняє, що «за заявами деяких чиновників, у Вашингтоні побоюються ескалації ситуації в Україні та втягнення НАТО у великомасштабний конфлікт із Росією».

«Однак ми загалом бачимо, що НАТО в цей конфлікт поступово втягується. Тому, найімовірніше, є й інші причини. Наприклад, одна справа, коли Україна - не член альянсу, і НАТО їй нічим не зобов'язане, а зовсім інша - коли Київ стане членом організації. Україна в альянсі сильно зв'яже руки США, простір для маневру. Я вважаю, що вони хотіли б зберегти цю свободу повною мірою», - запевняє «Аргументи» вчений Федоров.

«У ДНР уже встигли вкотре змінити...»

«Независимая газета» в публікації під заголовком «Влада ДНР загальмувала інтеграцію» розповіла про курйозну і сміховинну ситуацію, коли «Держдума буде змушена правити конституційний закон про донецькі суди».

«Держдума розпочала роботу над пакетом законопроєктів про органи суддівської спільноти в нових суб'єктах РФ. Аналогічний федеральний нормативний акт являє собою обов'язкову частину системи правосуддя, у ньому прописано, яким чином російська Феміда проводить свою кадрову і дисциплінарну політику. У законах для ДНР, ЛНР, Запорізької та Херсонської областей вказані ще й деякі особливості поточного моменту. Загалом, цей напрямок інтеграції начебто просувається, але з'ясувалося, що донецька влада на своїй території його дещо загальмувала. Бо змінила адміністративно-територіальний поділ республіки без урахування того, що на нього зав'язані й суди», - намагається пояснити газета «судові колізії» на окупованих територіях України.

І не дуже оптимістично продовжує пояснювати «нюанси»: «Виключно ситуацією в нових регіонах пояснюються ті норми законопроєктів, що дозволяють ухвалювати рішення щодо донецьких, луганських, запорізьких і херсонських суддів їхнім колегам із федеральних структур. Судячи з усього, недарма голова Верховного суду В'ячеслав Лебедєв у доповіді президенту обіцяв, що російська судова система запрацює на нових територіях країни не раніше осені. У цих суб'єктах РФ попереду ще багато організаційної роботи, не кажучи вже про пошук кадрів».

«Однак разом із начебто технічним пакетом законопроектів у Держдумі з'явився ще один, - продовжує «Независимая». - Коли його назва з'явилася в базі даних нижньої палати, а текст там ще не був розміщений, виникло припущення, що в Кремлі передумали створювати суди в тих частинах ДНР, які ще не перебувають під контролем Збройних сил РФ. Нагадаємо, що у відповідному законі було згадано не тільки Артемівськ, бої за який тільки починалися, а й, приміром, також Слов'янськ і Краматорськ, до взяття яких було ще далі. Щоправда, коли текст було розміщено, стало зрозуміло, що все-таки від таких претензій федеральний Центр не відмовився. Але при цьому привід для коригування конституційного закону вийшов зовсім дурним. Виявилося, що вся справа в тому, що в ДНР уже встигли вкотре змінити свій адміністративно-територіальний поділ, наче забувши, що від нього залежить і конструкція судової системи регіону».

«Але такою, що вражає уяву по максимуму, стала повна тимчасова розсинхронізація дій між федеральним парламентом і місцевими чиновниками. Вона виглядає так: особливий федеральний закон був затверджений президентом РФ 3 квітня, а 6-го числа набув чинності закон ДНР про географічні новації. І незрозуміло, як могло статися так, що кожна зі сторін цього процесу не знайшла можливості попередити одна одну», - дивується «Независимая».

«Можливо, це пов'язано з тим, що ситуацію в ДНР курирують одні федеральні структури, за судову систему відповідають інші, а Держдума і Рада Федерації перебувають у взаємодії з третіми. І, судячи з усього, всім цим кураторам разом було ніяк не зійтися», - намагається пояснити газета те, що нормальним людям пояснити просто неможливо.

Огляд підготував Михайло Карпенко, «ОстроВ»